утихати

(втиха́ти), -а́ю, -а́єш, недок., ути́хнути (вти́хнути), -ну, -неш; мин. ч. ути́хнув, -нула, -нуло і ути́х, -ла, -ло; док.

1) Переставати говорити, співати і т. ін.; замовкати. || Ставати спокійним, без звуків, шуму.

2) Ставати тихим, тихшим; переставати звучати, лунати (про звук, шум і т. ін.).

3) Ставати слабшим, ущухати (про явище природи). || Зменшуватися в силі вияву; переставати відбуватися, припинятися. || Ставати менш відчутним (про біль), угамовуватися (про почуття).